Оздоблення аплікації бісером

Під час оздоблення аплікації часто використовують бісер . Цей матеріал додає виробам яскравості та колориту.

Бісер — маленькі декоративні скляні намистини з отвором для нанизування на нитку, волосінь або дріт.

Бісер — дуже гарний, міцний і стійкий матеріал. Він не псується з плином часу, як тканина, не занадто чутливий до світла, тобто не вигорає так сильно, як папір, тканина або фарба, і не ламається.

Бісер виготовляють різного розміру й форми переважно зі скла, пластмаси, каменю, проте зустрічається бісер із кістки, металу, дерева, дорогоцінного каміння тощо. Бісер може бути прозорим і напівпрозорим (мал. 83)

.

Це цікаво

Батьківщина бісеру — Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називалися «бусра», звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою та предметом торгівлі. Як тільки тоді не називали бісер — чарівний, загадковий і навіть живий. Заможні люди вважали за честь володіти виробами та прикрасами з бісеру.

На території нашої держави бісер був відомий ще за часів Київської Русі. Наші предки носили прикраси у вигляді скляного намиста та браслетів різної форми й кольору.

Мистецтво нанизування прикрас із дрібного намиста та з бісеру в Україні збереглося дотепер.

Під час оздоблення аплікації бісер можна використовувати як у мінімальній кількості (поодинокі бісеринки), так і у великій. Це залежатиме від композиції та призначення аплікації (мал. 84).

Для пришивання бісеру необхідно дібрати міцні нитки такого самого кольору, що й бісер або основа аплікації, та спеціальну голку для вишивання бісером. Спеціальні голки для вишивання бісером довші за звичайні і мають пласке вушко. Вишиваючи, слід уважно стежити, щоб бісеринки лягали рівно, одна за одною (мал. 85).

Зберігати бісер під час роботи краще в маленьких пляшечках. Для зручності нанизування бісеринок на голку можна покласти їх у маленькі блюдечка або розетки (мал. 86).

Існує кілька способів вишивання бісером. Одним із них є пришивання бісеринок по одній швом «уперед голкою».

За допомогою другого способу бісеринки пришивають швом «назад голкою». Бісеринку нанизують на голку та роблять сті-бок назад, а виколюють спереду. На кожен стібок припадає одна бісеринка. Перевага такого шва в тому, що можна вирівнювати відстань між бісеринками. Якщо вишивка зроблена щільно, виходить суцільна лінія, якщо між бісеринками є невелика відстань — пунктирна лінія.

Послідовність вишивання бісером швом «уперед голкою»

1.    Закріпити нитку, вивести її на лицьовий бік тканини та надіти бісеринку на голку.

2.    Зсунути бісеринку по нитці до тканини.

3.    Виконати горизонтальний стібок, як у шві «уперед голкою» (довжина стібка має дорівнювати довжині самої бісеринки) (див. с. 63).

4.    Підтягнути нитку. Настромити наступну бісеринку та пришити її так само, як першу. Голка повинна завжди йти вперед.

5.    Пришивати бісеринки до необхідної довжини, потім закріпити нитку.

Послідовність вишивання бісером швом «назад голкою»

1.    Закріпити та вивести на лицьовий бік нитку, настромити бісеринку.

2.    Зсунути бісеринку по нитці до тканини.

3.    Вколоти голку з правого боку бісеринки, як у шві «назад голкою» (див. с. 83) та виколоти вперед, лівіше від початкової точки на довжину стібка.

4.    Підтягнути нитку і настромити наступну бісеринку.

5.    Пришивати бісеринки до необхідної довжини, потім закріпити нитку.

Це цікаво

У Венеції бісер виготовлявся майстром-склодувом, який із краплі розплавленої скляної маси видував довгу трубочку маленького діаметра, яку потім дрібно нарізали й висипали на сито для вилучення бракованих бісеринок.

Скляні зернятка закладали в барабан (круглу порожню ємкість), який розкручували з великою швидкістю. Разом з бісером насипали суміш вугілля, вапна та вогнетривкої глини. Суміш заповнювала дрібні отвори скляних зерняток, що згладжувало нерівності скляної поверхні та надавало зернам правильну округлу форму. Після цього бісеринки випалювали в печі, охолоджували, просівали, полірували, повертаючи блиск, втрачений бісером під час випалювання.